Shcherbenko Art Centre

Лекція Світлани Шліпченко “Скульптура у публічному просторі” у межах проекту-перформансу Юрія Мусатова “In Progress”.

Чи взагалі колись мистецтво було не-публічним? Чи стає мистецький твір «публічним» у той момент, як потрапляє в публічний простір? І яку, власне, роль тут відіграє цей публічний простір?

Вже більше 30 років ці питання залишаються ключовими мірою того, як мистецтво, з’являючись в наших скверах, парках, на вулицях, площах і плазах відіграє все більш значну роль. З виходом скульптури за двері музеїв та переозначення традиційної «паркової скульптури» акт споглядання «твору мистецтва» та «естетичної насолоди» втрачає свою приватність і стає частиною колективного переживання, а то й просто колективної звички. З одного боку, мистецтво в публічному просторі спрямоване на колективне сприйняття, і його вплив підсилений саме фактом публічності, спрямованістю на сприйняття спільнотою міста або мешканцями кварталу. Адже митці у такий спосіб начебто реалізовують демократичні ідеали та цінності. Водночас, з іншого боку, мистецький твір в публічному просторі здатен спровокувати не просто нерозуміння чи критичні оцінки, але й відвертий конфлікт. Тобто замість каталізатора діалогу стати об’єктом розбрату. Чи є тут причиною «мистецька якість» самого твору? Від чого залежить стане він приводом до стимулювання діалогу чи генерації конфлікту? Яку роль у тут відіграє спосіб його появи в публічному просторі міста /процедура/? А чи не є такий широкий спектр сприйняття-несприйняття відображенням наших уявлень про демократію?

Світлана Шліпченко – теоретик урбанізму, кандидат філософських наук, доцент кафедри культурології НаУКМА, викладач історії та теорії архітектури. Куратор проекту “Метрополіс-Київ” Українського відділення фонду імені Гайнріха Бьоля. Автор праць “Архітектурні принципи постмодернізму”, “Записано в камені”.