Дар’я Слободяник та Настя Калита поговорили Валерією Трубіною про її роботу в Луганську під час війни, українське мистецтво та спогади про «Паркомуну».

Техніка вимивання кольорів, у якій працює художниця Олександра Токарева, дуже медитативна. Тож малювання акварелей допомагає їй не лише висловити свою позицію, а й зберегти ментальне здоров’я у період війни.

Український художник Андрій Достлєв розпочав серію під назвою «Жовті портрети (Галерея невідомих українських культурних діячок та діячів)», для якої замалював портрети невідомих.

Книга висвітлює 12-річну історію конкурсу МУХі та фіксує зміни й тенденції в молодому мистецтві цього періоду. Зібравши архів співпраці молодих українських художників та художниць з конкурсом МУХі, вона відображає зміни, що відбулися у молодому мистецтві впродовж останнього десятиліття. Водночас книга прагне знайти відповіді на найактуальніші запитання: як темпи соціально-економічного й технологічного розвитку вплинули на формування творчих практик молодих художників та художниць? як позначилися політичні зміни й потрясіння в Україні на молоді? чи може мистецтво створювати ґрунт для змін та провокувати якісні зрушення у суспільному житті?

Ця розмова між мисткинею Владою Ралко та дослідницею Міленою Хомченко була завершена 13 травня 2022. Якщо говорити точніше, на 79-ий день війни, адже, як зауважила Влада, для українців від 24 лютого час фіксується лише у такому порядку. Або ж у той день, коли завод Азовсталь, Маріуполь, Херсон досі перебувають у російській окупації; в Ізюмі, Краснопіллі, Горлівці, Великій Новосілці, Сіверськодонецьку, Рубіжному, Вугледарі та інших містах тривають обстріли та бої, а у Корабельному районі Миколаєва російські військові використали касетні боєприпаси. Того дня, як і інших днів, ці назви малих периферійних українських міст та сіл залишилися поза межами міжнародних новин. Проте ці події продовжують бути переднім планом всіх навіть відсторонених обговорень тих, хто до них дотичний.

До лютого у роботах львівської художниці Kinder Album було більше сексуальності, але тепер її цікавить тема смерті. Вона ліпить кістки та вибухи із кераміки — буквально те, про що думає цими днями.

На початку повномасштабного вторгнення українська художниця Марія Прошковська ухвалила важке для себе рішення – виїхати з України разом із 6-річним сином. Зараз Марія з Іллею перебувають в італійському місті Болонья на резиденції, влаштованій Музеєм сучасного мистецтва Болоньї. Про те, чому в евакуації Маша вирішала бути «не супермамою, а просто достатньо хорошою мамою», і як вона поєднує це з мистецькою практикою, Марія розповіла Vogue.ua 

Проєкт Анни Ходькової та Крістіни Ярош — Etching Room 1 — це поєднання технік і парадоксів. Художниці використовують офортну техніку, що виникла в XVI столітті, для зображення урбаністичних просторів та іронічного висвітлення реальності. А їхні останні роботи про те, як реальними стали наші страхи про війну.

“…коли почалася війна, до мене одразу сталителефонувати друзі із закордону і співчутливо казати: ми подумки з вами. Але це надто абстрактно, відсторонено, — будьте із нами тілом! Адже вбивають наші тіла! Убивають живих людей. Нам треба вашу залученість, бо коли вас немає поруч, коли ви не визнаєте цю війну своєю, — ви не розумієте, не відчуваєте масштабу трагедії".  Влада Ралко