Марія Куліковська — українська художниця, скульпторка, перформерка та архітекторка, яка працює на перетині мистецтва, активізму та тілесності. Народилася у 1988 році в Керчі (Крим), після окупації півострова Росією у 2014 році стала вимушеною переселенкою. У своїх роботах досліджує теми ідентичності, кордонів, фемінізму, прав людини та політичного тіла. Використовує широкий спектр медіа — від акварельних малюнків і кераміки до масштабних скульптур та перформансів, часто за участі власного тіла. Її мистецька практика нерозривно пов’язана з особистим досвідом життя між фізичними та символічними межами.
Мистецтво як відповідь на кордони: роботи Марії Куліковської в музеях Європи
27 Лютого 2025
Коли мистецтво стає способом осмислення політичних ідентичностей, кордонів та права на власне тіло, воно перетворюється не лише на форму самовираження, а й на акт культурної дипломатії. Такою є практика Марії Куліковської, української художниці, яка через особистий досвід вимушеної міграції, бюрократичних перепон і суспільного нерозуміння створює мистецтво як пряму відповідь на світ, що оточує її.
Акварелі спротиву
Її серія акварельних малюнків, започаткована у 2020 році, сьогодні нараховує понад 130 творів. Вони виконані на папері формату A4, отриманому художницею з різних міграційних та бюрократичних офісів — матеріалі, що вже сам по собі є носієм адміністративної влади та контролю. Через свої роботи Куліковська створює візуальну мову спротиву: кожна акварель — це метафорична відповідь на існуючі кордони, що продовжують розділяти світ.
«Людське тіло стає політичним, навіть без власної згоди», — зазначає художниця. Її мистецтво говорить про особисте та глобальне водночас: з одного боку — це документування власної боротьби, пошук відповіді на питання «Хто я? Звідки я?», а з іншого — універсальна розповідь про те, як національна ідентичність, політичний статус і особиста свобода стають предметами адміністративного контролю.
Сьогодні частина цієї серії придбана музеєм Francisco Carolinum Linz (Австрія), який спеціалізується на сучасному медіамистецтві. Інші акварелі серії були придбані музеєм FENIX Museum of Migration у Роттердамі (Нідерланди), де після офіційного відкриття 14 травня 2025 року вони стануть частиною постійної експозиції. Ці роботи існують у різних куточках Європи, долаючи ті самі кордони, про які вони розповідають.
Рукотворне мистецтво
Окрім акварелей, Куліковська працює з матеріалами, що несуть у собі відчуття історії та рукотворності. У колекцію Francisco Carolinum були придбана її серія «Нова Кераміка» — набір розписаних вручну тарілок, створених під час її мистецької резиденції в OÖ Landes-Kultur GmbH у 2022 році. У рамках резиденції художниця працювала на мануфактурі Gmundener Keramik (найстаріша керамічна фабрика Європи), де мала можливість експериментувати з традиційними техніками.
Розписані тарілки стають своєрідними носіями пам’яті: у їхніх орнаментах та кольорових композиціях закодовані особисті рефлексії художниці, що стосуються досвіду втрати дому, насильства та трансформації. Кераміка, як і мильні скульптури Куліковської, є тендітним, але водночас стійким матеріалом — ця двозначність стає ключовим елементом її мистецької мови.
Окрім кераміки, у Francisco Carolinum придбав ще одну важливу роботу Куліковської — «Розстріляна фігура». Це мильна скульптура з прострілами, яка втілює у собі біль та шок від подій в Україні, особливо від тих травм, що війна завдає жінкам.
Форма та матеріал створюють атмосферу крихкості: на вигляд скульптура ніби тане, але водночас застигає у миті болю та страждання. Прозора епоксидна смола, що покриває поверхню, огортає кольорові внутрішні шари, символізуючи шкіру, що приховує, але й частково оголює травми. Це не лише фізична, а й психологічна вразливість — рани на тілі скульптури нагадують про знецінення людського життя у війні.
Ще одна знакова робота Куліковської — повноростова скульптура-зліпок її тіла, яка нині встановлена у публічному просторі Jøssingfjord Museum (Норвегія) та придбана до постійної колекції музею. Усередині скульптури приховані квіти, зібрані на кордоні з окупованим Кримом, та гільзи з донеччини — два матеріали, що говорять про життя і смерть, про відокремлення і прагнення повернення.
Ця фігура застигла у моменті чекання, вона спрямовує погляд у горизонт, немовби вдивляючись у майбутнє, яке ще не настало. Вона є віддзеркаленням особистого досвіду художниці, яка була змушена залишити свій дім через війну, але не полишає надії на повернення.
Розтрощена скульптура
Важливо зазначити, що значною подією для творчого доробку Куліковської стало включення її скульптурної серії «Homo Bulla — Людина як Мильна Бульбашка. Репліка» до колекції Deutsche Telekom Art Collection — однієї з найбільш знакових колекцій східноєвропейського мистецтва в західному світі. Її роботи там представлені поряд із такими художниками, як Павло Альтхамер (Польща), Олександра Доманович (м. Новий Сад, як позиціонує сама художниця — колишня Югославія), Гета Братеску (Румунія), Саня Івекович (Хорватія) та Анетта Гжещикоська (Польща), які також працюють із темами ідентичності, пам’яті та тілесності.
Скульптурний триптих Homo Bulla був номінований на міжнародну премію сучасного мистецтва UK/raine у лондонській галереї Саатчі (Велика Британія) у 2015-му, а його репліка була створена після руйнування оригінальної серії в 2014 році під час окупації Донецька. Тоді проросійські бойовики захопили артцентр «Ізоляція» та публічно розстріляли її скульптури. У відповідь на цей акт насильства Куліковська показала перформанс «З Днем Народження» в Лондоні, під час якого розтрощила одну зі своїх мильних скульптур молотком. Після виставки в Лондоні триптих був представлений у палаці Крулікарня у Варшаві та зрештою придбаний до колекції Deutsche Telekom, де всі три скульптури зараз встановлені в головному офісі компанії в Бонні (Німеччина). Deutsche Telekom Art Collection активно працює зі своєю колекцією, створюючи нові сенси та розробляючи виставкові проєкти по всій Європі, таким чином розширюючи дискурс східноєвропейського мистецтва у глобальному контексті.
Тіло як матеріал
Скульптура «Зелена Фігура», що була придбана в Double Q Gallery (Угорщина / Гонконг), продовжує перформативні експерименти Марії Куліковської з фігурами-зліпками власного тіла. Виконана з епоксидної смоли, вона досліджує зв’язок між тілом, матеріалом та плином часу. Художниця часто працює з нестабільними, швидкоплинними матеріалами, такими як мило, віск, шоколад, проте в цьому випадку вона використовує епоксидну смолу як засіб зафіксувати тіло у тривкому, майже вічному стані.
«Зелена Фігура» є продовженням її попередніх серій «Carpe Diem — Живи зараз» та «Memento Mori — Remember Mortality» — проєкту, що складається із семи зелених фігур-зліпків, створених у 2017 році для приватної колекції та розташованих у парку PARK3020 (Львівська область). У цих роботах Куліковська досліджує ідею тілесної пам’яті, крихкості людського існування та його тимчасовості, використовуючи власне тіло як інструмент фіксації травми та досвіду.
Під час створення «Memento Mori» художниця зверталася до античних архітектурних образів, зокрема каріатид — жіночих фігур, що використовувалися як несучі конструкції у давньогрецькій архітектурі. Цей образ, трансформований у контексті сучасності, відсилає до жінок, які несуть тягар соціального, політичного та воєнного насильства, але водночас уособлюють стійкість і силу.
Цей скульптурний проєкт також перегукується з мистецтвом польської скульпторки Аліни Шапочніков (1926-1973 рр), яка працювала з поліефірними смолами, створюючи напівпрозорі скульптури людського тіла. Подібно до Куліковської, Шапочніков документувала біль та крихкість людського існування через матеріальність, і їхні життєві історії мають паралелі: через окупацію рідного міста у воєнні роки польська мисткиня була змушена покинути свою домівку, так само як і Куліковська, яка після 2014 року не змогла повернутися до Криму.
Робота Куліковської у Double Q Gallery представлена разом із творами таких знакових постатей східноєвропейського мистецтва, як Гета Братеску (Румунія), Дора Маурер (Угорщина), Вера Мольнар (Угорщина), а також Маґдалена Абаканович (Польща) — одна з мистецьких інспіраторок Куліковської. Абаканович працювала з темою травми, колективної пам’яті та тілесності, створюючи скульптурні фігури, що виражали напруження між індивідуальністю та масовістю, що є також важливим аспектом у творчості Куліковської.
Присутність творів Куліковської в європейських музейних колекціях та публічних просторах не обмежується лише виставковою діяльністю — її роботи існують у просторі діалогу, порушуючи питання про кордони, тілесність та вразливість людини перед насиллям.
Акварелі на бюрократичному папері, «Розстріляні фігури», скульптури з квітами та гільзами, розписані вручну керамічні тарілки — усе це частини єдиного художнього висловлювання про травму, пам’ять і опір. У музейних експозиціях вони взаємодіють із новими контекстами та глядачами, змушуючи переосмислювати конфлікти не лише як політичну, а й як глибоко особисту трагедію.
Менеджер культурних проєктів
Святослав Михайлов
Джерело: sensormedia.com.ua