«Без назви», 2025–2026

кераміка, текстиль, марля, лак, малюнки

У представленій серії Аліса Кулеш звертається до тем ізоляції, недоступного досвіду та нестабільності пам’яті. Художниця зосереджується на формах, що несуть у собі відбитки досвіду, який вислизає від прямого опису. Мисткиня створює тихі, напіввпізнавані об’єкти, що нагадують викривлений спогад, образи з розмитими контурами. За масштабом керамічні скульптури співмірні з частинами людського тіла, проте позбавлені чіткої функції чи знайомих фізичних характеристик, залишаючи сумнів щодо їхнього походження. Кераміка як матеріал відсилає до органічної приналежності до землі та побутово-церемоніальних цілей.

Художниця загортає об’єкти в марлю й тканину, поєднуючи логіку музейного збереження з перев’язкою ран. Цей напівпрозорий шар захищає артефакти, але водночас ізолює та віддаляє їх від погляду, заважаючи остаточно розгледіти форму.

Аліса Кулеш народилася в 2002 році в Києві. З 2019 до 2023 року навчалася в Інституті Мистецтв ім. Бориса Грінченко в майстерні Анни Крюкової. В 2022 році після початку повномаштабного вторгнення вона імігрувала в Німеччину і почала навчання в Дюссельдорфській академії мистецтв у класі профессорки Ріти Макбрайт і з 2024 року у профессорки Александри Біркен. Практика Аліси зосереджується на перетині воєнної пам’яті, матеріальної трансформації та тілесної вразливості. Її цікавлять форми, які є афективними носіями досвіду та поєднують особисті та колективні наративи на своїй поверхні.

Фотограф: Антон Сорочак