«В кінці все буде добре, і якщо ще не добре, значить це ще не кінець», 2025

аудіовізуальна інсталяція (відео, телевізор, килими, смартфон, радіо, альбом з листами на Львівське радіо, елементи інтер’єру)
Створено у межах циклу «Мови Ландшафту», проєкту Дому Звуку ЛКП «Львівське радіо» (Мережа Культур і Технологій). Аудіоматеріали, використані для підготовки та відтворення, є власністю АТ «НСТУ».
Частина проєкту «The Future is Safe» була створена в межах (Re)Grounding — партнерської програми фонду «ІЗОЛЯЦІЯ» (Україна), D6 EU (Кіпр) та D6 Culture in Transit (Велика Британія), за підтримки програми UK/UA Creative Partnerships.

«В кінці все буде добре, і якщо ще не добре, значить це ще не кінець» — аудіовізуальна інсталяція, що розгортає простір терапевтичного самозаспокоєння та іронічної втечі від тривоги сьогодення. Спираючись на архіви 1980-х років — яскраву, спокусливу рекламу з британського Ньюкасла та затишні освітні передачі про культуру від Львівського радіо, — автори зіштовхують два протилежні полюси старої епохи. З цього зіткнення народжується сюрреалістичний калейдоскоп звуків, приладів і побутових предметів.

Інсталяція складається з двох частин: «The Future is Safe», яка пародіює наївні й безглузді сценарії порятунку цивілізації у формі рекламних кліпів, та «В нас стільки радості», побудованої на втішних умовляннях і ритуалах самонавіювання. Поєднуючи звукові інтонації, музичну ретроестетику й домашній інтер’єр, дует перетворює страх перед невизначеністю на абсурдну гру. Замість паніки перед майбутнім робота пропонує поглянути на нього з розгубленою усмішкою — як на парадоксальний простір, де ще є місце для надії та дива.

Даша Подольцева – художниця та графічна дизайнерка. Працює з такими темами як публічний простір, міські парадокси, інфраструктурний абсурд, зміна функцій, ресайклінг і «тимчасові незручності». Cтворює site-specific інсталяції, графічні роботи, курує виставки, проводить воркшопи та викладає. Народилася у Києві. Закінчила Києво-Могилянську академію. Вивчала академічний малюнок і живопис у майстерні Олександра Тітова. Навчалась у літній школі Central Saint Martins / University of Arts London, школі плаката Петра Банкова. Випускниця школи урбаністики Canactions Studio 1. Співзасновниця проєкту «Серія__», присвяченого українським панелькам. Отримала золоту медаль на Варшавській бієнале плакату та на трієнале плакату в Тоямі. У складі робочої групи отримала Шевченківську премію за проєкт «Алла Горська. Боривітер». Брала участь у виставках: «Відпустка на балконі» («Український Дім», Київ), «Співіснування з темрявою» («Мистецький арсенал», Київ), Fragile Dream (DSQ Gallery, Лондон), Fragile Brutalism (Goldsmith College, Лондон), Since we are here (Матера, Італія), «Краса турботи» (публічна програма українського павільйону, бієнале, Венеція), Ukrainian Contemporary Art (James Gallery, Нью-Йорк), Dreamscape (Мала галерея «Мистецького арсеналу», Київ) та інших.

Олексій Шмурак – композитор і саундартист, живе в Києві. Музика Олексія досліджує тілесність, мовні кордони і хонтологію. Як перформер, він працює з фортепіано, клавішами і часто використовує голос, аматорські інструменти, електроніку і роботу з простором. Олексій також пише музику для фільмів; його саундтрек до “Стрічки часу” режисерки Катерини Горностай отримав численні відгуки міжнародної преси. У Олексія були виступи і мультимедійні проекти в таких просторах як: Akademie der Künste Берлін, Theaterhaus Штутгарт, WDR hall Кельн, International Summer Courses for New Music Дармштадт, Muffatwerk Мюнхен, Варшавська філармонія, Міжнародний Книжковий арсенал в Києві; Львівська філармонія. З 2022 Олексій співпрацює з візуальною художницею Дашею Подольцевою. Теми  співпраці артистичного дуету: пам’ять, несвідоме, турбота, гра, ностальгія, уявне майбутнє. Олексій і Даша конструюють складні, багатовимірні, драматургічно нюансовані історії в звуці і відео. В візуально-предметному вимірі дует працює з готовими матеріалами, перетворючи їх в химерні ландшафти.

Фотограф: Антон Сорочак