«Рядно», 2025

зшиті шматки тканини, металеве панцирне ліжко

На виставці МУХі 2026 митець представляє свій проєкт «Рядно». Зшиті разом шматки тканини вкривають старе панцирне ліжко. Раніше ці клапті могли бути чимось затишним і домашнім: постільною білизною, зручною сорочкою чи скатертиною на столі. Та в умовах воєнних дій побратими митця чистили ними свою зброю. «Ми руками, байдуже, грубо та брутально, розривали тканину на шматки, використовували та викидали у сміття. Ми всі одного разу випадковим чином перетнулись на війні, разом зібрались довкола, разом зосереджено почистили кожен свій автомат та далі рушили своїми шляхами», — коментує митець.

Зшиваючи просякнуті мастилом клаптики докупи, митець перетворює утилітарну річ на тактильну метафору військового братерства. Рядно об’єднує тих, хто воював пліч-о-пліч, і створює фізичний простір спогаду про спільноту людей, які тримали цю тканину в руках.

Дмитро Купріян народився в Києві в 1982 році. Працював фотокореспондентом в інформаційних агентствах, потім почав працювати над темою катувань та зробив проєкт про насильство в українській міліції (“КАТОВАНІ”) та їх наслідки. Надалі розвиваючі тему насильства у його ширшому розумінні він зробив проєкти про війну в Україні (“Осколки війни”. “Банальність агресії” та “КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА”), а пізніше, як висновок, перейшов до теми діалогу в суспільстві як засобу примирення. Також він цікавиться українським історичним судноплавством та ходить по Дніпру та Чорному морю на чайці “СПАС” побудованої в 2007 році групою ентузіастів. На човні він служить моряком, боцманом, механіком і виконує роботи із деревом. У 2015 році через агресію Росії проти України він був призваний із запасу на військову службу під час котрої також знімав та працював над проєктами про війну. Після демобілізації працював над власним довготривалим проєктом про гору Говерлу, крім того зробив фотопроект НОМЕ/ДІМ про середовище існування людини та проєкт НОМО/людина про самоідентифікацію людини. Із початком повномасштабного вторгнення був знову призваний до лав Збройних Сил, служив у штурмовій роті у 30 омбр імені князя Костянтина Острозького, а згодом пресофіцером у 158 омбр. Під час служби почав працювати над наступними проєктами про війну в Україні («Відвойована Земля», «Рядно», «Мистецтво війни або Правила догляду за автоматом»), а також продовжив попередні. Член Ukrainian Association of Professional Photographers.

Фотограф: Антон Сорочак