22 грудня 2021 року Щербенко Арт Центр презентує персональну виставку ужгородського художника Руслана Тремби. Проєкт має назву «Тихий годинник». Митець продовжує випробовувати виражальні властивості скульптури та живопису, працюючи з невигадливим матеріалом – акрилом, лаком, пресованим папером, повстю. Доволі стримана техніка художника набуває символічного змісту, виступаючи способом опрацювання спогадів.

Виставка об’єднує роботи різних періодів, давні твори перегукуються з нещодавніми. Уява Руслана невпинно коливається між минулим та сьогоденням. Віднайдені колись образи та сюжети набувають нового вигляду, розкриваються через новий досвід. Минуле ніколи не лишається в минулому, не буває вичерпаним та безжиттєвим. Теперішнє це діалог з різними пластами минулого, його переоцінка відповідно до актуальних викликів. Художник проходить цей шлях, працюючи зі своїми творами. Серії «Bundes Eigentum», «Крапка», «Образ» та «Вірники» слугують шматочками пам’яті, які вбудовуються в актуальні враження, створюючи тло для серій «Наближення», «Двері відкриті», «Портрети дитинства».

Деякі серії об’єднані сакральною символікою, зокрема образами хреста та труни. Подібні метафори мають фіксоване значення, але митець береться перевертати звичні асоціації. Труна асоціюється з навічно «закритими дверима» тоді як автор прочиняє їх задля нових початків. Життя підвладне коливанням – між минулим та майбутнім, буттям та смертю – воно послідовно рухається і оприявнюється в природних ритмах існування людини та світу загалом. Тому в серії «Проросло» новий пагін пускає коріння в труну і прорізає вихід назовні.

Вигляд робіт впливає на ритм споглядання. Окремі роботи вбудовані в серію, ядром якої виступає один образ або одна форма-пляма. Твори в межах серії вирізняє виконання, експресивність. В рамках однієї серії поєднуються монохромні теплі та холодні, тьмяні та яскраві кольори. Вони то пришвидшують, то сповільнюють погляд. Залежно від кольору змінюється і очікувана глядацька реакція, розрахована або на швидку емоційну відповідь, або на невагому розрідженість, чи зрештою на паузу, інтервал.

Засобом вираження скульптурних робіт слугує фактура, тобто тактильне відчуття, вловлене поглядом. За словами художника, дотикальні риси він запозичує в природних форм – пухкого ґрунту та рельєфу кори. Для скульптурних творів погляд відіграє таку ж роль як і в спогляданні живопису. Мальовничих рис скульптурі додають насичені та іскристі барви, якими вкриті поверхні об’єктів. В серії «Портрети дитинства» митець розм’якшує матеріал, робить відчутними його вгини і вигини, котрі наче внаслідок довільної гри створюють обриси впізнаваних форм. Руслан Тремба так само звертається до деформованої плями, котра лише в тривалому спогляданні відкривається й стає зрозумілою, починає нагадувати образ.