Shcherbenko Art Centre

Павла Нікітіна народилася 1997 року в Києві. Навчалася в Державній художній середній школі імені Т. Г. Шевченка, потім продовжила навчання в середній Художньо-промисловій школі обробки каменю і скульптури в місті Горжиці (Чехія), спеціалізуючись на скульптурі з каменю. Нині Павла навчається на факультеті образотворчих мистецтв технічного університету в місті Брно (Чехія) у Скульптурній майстерні 1, де практикує скульптуру в її класичних та новітніх техніках — від академічних методів до 3D-моделювання. 

Основною мистецькою практикою Павли Нікітіної є робота з новими технологіями як такими, а також психологічні та соціальні дослідження конкретних явищ у медіумі скульптури. 

Роботи Павли Нікітіної представлені в збірці Національного музею Чорногорії (2019, Цетинє, Чорногорія), у приватних колекціях в Україні та Чехії. Учасниця групових виставок, серед яких «Na rozhraní» («На рубежі») у Музеї мистецтва та дизайну Бенешов (2021, Бенешов, Чехія), «Exodus» у Музеї історії Києва (2019, Київ, Україна), «Outside These Walls» («Поза цими стінами») у галереї «SVA Flatiron» (2018, Нью-Йорк, США) та інші.

«Найменш зменшено»

3D-друк на гіпсовій основі, метал, фанера, 40×35×23 см, 2019

У цьому проєкті Павла Нікітіна повертається до ситуації з дитинства, щоб провести психологічний аналіз. Зовсім маленькою вона отримала ці старовинні металеві іграшки в подарунок, але була дуже засмучена невідповідністю розмірів усіх предметів і відмовилася гратися з ними. Зіткнулася з проблемою, імені якої ще не знала. Це був візуальний дисонанс.

Тепер художниця осмислює цей стан психологічної напруженості, який виникає, коли людина відчуває диспропорцію між тим, що очікує побачити, і тим, що бачить насправді. Але в дитинстві вона усвідомлювала лише відсутність логіки в непропорційному співвідношенні різних предметів. Тільки через п’ятнадцять років вона захотіла дістати іграшки з горища й зробити проєкт, у якому наділяє цю диспропорцію змістом, посилюючи її.

Замість ідеалізувати ситуацію та створювати правильні пропорції між іграшками й фігурами, Павла Нікітіна зробила скульптури себе — разюче непропорційними кожному предмету, крім однієї фігури. Завдяки математичним прорахункам мисткиня виявила, що чайник є найменш редукованим об’єктом, а отже, найближчим до реальності. Тому фігура, яка виходить за межі композиції в момент здійснення першого кроку в реальність, пропорційна до чайника.

У дитинстві недосконалість речей у реальному світі блокувала уяву художниці. Постфактум Нікітіна відшукала вихід із цього стану за допомогою обчислення пропорцій, які допомогли їй створити власну систему в безглуздій непропорційності іграшок.