На виставці презентовані ключові відео-роботи Данила Галкіна з 2006 по 2016 рік. Художник відомий соціально-критичними проектами, в яких центральне місце займають інсталяції з елементами реді-мейд. Але відео представляють окремий цілісний аспект його творчості, виражений на мета-рівні – таким чином ми можемо зрозуміти художника як суб’єкта творчого процесу, досвіду, трансформованого з проекту в проект. Наприклад, відео далекого 2006 року – артефакт, який свідчить про нездійснений авторський фільм, зафіксоване переживання про можливий альтернативний варіант розвитку життєвого і кар’єрного сценарію.

Також саме у відео ми спостерігаємо послідовну документацію експериментування художника з методиками і техніками, вибудовування власного художнього стилю, що спирається на оммажі та алюзії. Даний медіум з його прозорими прийомами монтажу та суміщення несумісного, що несе в собі чітку логіку автора, але викликає абсурдистську тривогу у глядача, дозволяє прямо звернутися до сучасних соціальних і політичних проблем, з якими ми стикаємося і в реальності яких перебуваємо щодня.

Як і в класичну епоху, мистецтво є способом символічного відображення дійсності в переплетенні загально-категоріального і одинично-чуттєвого, але тепер художник виконує це завдання за допомогою мінімалістичного монтажу і планшета/телевізора/проектора. Екран того чи іншого розміру постає місцем для зустрічі двох поглядів – художника і глядача. Як пише Борис Ґройс, екран в сучасному музеї є також полем розгортання боротьби між ними, в результаті якої виграють обидві сторони: глядач отримає свій унікальний естетичний досвід, а художник – дані експерименту.