«За всіх формальних тонкощів і удаваної естетської абстрагованості від реальності проекти Марини Талютто по-жіночому конкретні. Вона не витає в хмарах. Про що б не говорила, вона намагається осмислити момент свого буття тут-і-зараз – зрозуміти власні відчуття щодо існування в межах цього соціуму, цієї системи споживчих цінностей. Побачити глобальні проблеми крізь призму свого-жіночого і свого-художницького. Побачити конфлікт зовнішнього і власного, внутрішнього світу, навколо якого вибудовується інтрига її творчості. Конфлікт самовідчуття художника як особистості все ж таки духовної (як би ми не заперечували духовність сучасного мистецтва) і оточуючої її ідеології всепоглинаючого консьюмеризму. Як знайти спосіб не потонути в ньому? Талютто довго роздумувала над проблемами «оболонки» – якою б вона не була. Модним «прикидом» або бетонними «Коробами» у різних конфігураціях, в яких ми живемо. Зараз проблема вибору між внутрішнім і зовнішнім переноситься на наступний рівень – психологічного розпуття між вибором і не-вибором. Адже вибір – це крок у невідоме, розлучення зі своїм сьогоднішнім “я”».

Вікторія Бурлака, арт-критик

«Як і звідки виникає відчуття вибору? Воно здається дуже реальним. І відбувається тому, що не «влаштовує» те, що є в момент «зараз». Вибір – це «відштовхування» справжнього моменту, його уникнення. Будь-який вибір – це всього лише хвиля неприйняття. Потім йде спад хвилі – між двома виборами, фокус свідомості знову повертається на реальність, знову виявляється нездатність її прийняти, і знову – нова мить відштовхування в новому виборі. Все це відбувається спонтанно…»

Марина Талютто