Олександр Сухоліт вже набув статусу класика українського художнього простору. Свої роботи він створює роками: Сухоліт дозволяє дощу, сонцю та вітру «допрацьовувати» те, що створив митець власноруч. Заглиблення в архаїку, затвірницький спосіб життя, відмова від риби і м’яса та заняття духовними практиками — те, що може здатися дивним для сучасного міського жителя-колекціонера, для Сухоліта називається поглибленням у себе.  Може тому його роботи настільки енергетично потужні, що автору не потрібні коштовні матеріали та гламурний кітч, щоб його роботи були оцінені як приклад сучасного українського мистецтва.

Ця серія робіт «Мати і дитя» присвячена найміцнішим, найприроднішим зв’язкам: між тим, що породжує і тим, що стає продовженням. Олександр Сухоліт, як завжди, не обмежується чисто фізичним та очевидним (тілом матері та дитини), цю тему він висвітлює глибше та набагато ширше – досліджує первинну, ірраціональну, космічну взаємодію людини і Землі, тіла та душі, тощо. Адже природа цих стосунків єдина — перше дає життя другому, а друге стає продовженням первинного. І так, як дитина схожа на свою матір, так і людина є дитям матері-Землі. Отож, автор закликає до роздумів над витоками буття, першоджерелом нашого дихання. А Мати постає як Творець, як Початок, як Святиня.
Олександр Сухоліт має особливе ставлення до різних методів висловлення, тож в експозиції поєднуються графіка та скульптура. В графіці Він передає тонкі відчуття, тут немає просторового об’єму, не місце перспективі — тут присутній об’єм почуттів.
В той же час скульптура для автора — “це відкритий простір, екстеріоризація просторових емоцій та почуттів особистості”, це спосіб говорити мовою простору, спосіб фізичного втілення ідей. Вона може визвати почуття наближення до трансцендентного, але належить до тілесного світу.
Роботи Олександра Сухоліта важливо не просто прочитати зором, але й відчути кожною своєю клітиною. Вони говорять про рух енергій, космос, світові сутності.