Прекрасне як випадкове місцезнаходження парасолі та швейної машини на столі для анатомування

Лотреамон, поема «Пісні Мальдорора»

Символізм об’єктів варіюється залежно від виду розглядуваного об’єкта. Але кожен об’єкт складається з матеріальної структури, а також із пов’язаних з ним підсвідомих складових, які, забуті та пригнічені, повинні бути вивільнені й проявлені в новому об’єкті-посереднику, що дозволяє глядачеві сприймати їх у формі, відмінній від оригіналу. Такий предмет, як інструмент, наділений потрійною функцією: він є інструментом культури, праці, а також відображає гармонію між людиною та Всесвітом (наприклад, люлька одночасно може являти собою і флейту, і магічний свисток). Зображення об’єктів загального вжитку так, наче вони є творами мистецтва. Марсель Дюшан переміщає предмет із контексту утилітарної функції у простір з іншим контекстом – і об’єкт стає багатовимірним. «Об’єкти символічної функції» дадаїстів були нічим іншим, як практичною ілюстрацією цієї багатозначної реальності. За словами Лотреамона, символ для подібного об’єднання завжди може бути взятий із космічного, екзистенціального або еротичного рівня. У випадку зазначеного висловлювання, парасоля могла символізувати фалос, машинка – коїтус, а стіл для анатомування міг би означати ліжко в космічному плані. Парасоля представлена як космічна змія, швейна машина як ягуар, а стіл – як Всесвіт.

Об’єкти самі по собі завжди є символами об’єктивного світу. Вони частково виражають матеріальний безлад, який прояснює як сліпу ірраціональну силу безперервності, так і структурний взірець, який визначає об’єкт в його опозиції до суб’єкту.