Око, яке бачить інше око і вбирає в себе
краще в ньому – те, як саме воно бачить, –
може таким чином узріти себе самого.

Платон, «Алкивіад І»

У Хаосу є три доньки, по одній з кожного плану що його перетинають – це Хаоіди:

мистецтво, наука і філософія, як форми думки чи творчості. Об’єднанням (а не Єдністю) цих трьох планів є мозок.

Ж. Дельоз і Ф. Гваттарі, «Що таке філософія?»

Цими епіграфами можна було б почати аналіз нового проекту Василя Бажая «Реплікація». Неодноразово спілкуючись з художником, я часто задаюся питанням, чи надається новаторський фізико-мистецтвознавчий підхід для вивчення процесів створення, сприйняття, визнання, адаптації в традиції і vice versa мистецьких творів? Живопис Бажая і його аналіз підводить нас до однозначної позитивної відповіді. Однак нам треба взяти до уваги мінімальний методологічний апгрейд традиційної історії мистецтв з соціальною синергетикою, інформатикою, культурологією, міметикою, еволюційною діатропікою і теорією адаптації.

Бажай не випадково назвав свою нову експозицію «Реплікація». Він, властиво, сам задається такими ж питаннями, що і я, а для їх розуміння і відповіді доповнює фізико-мистецтвознавчий підхід поняттям реплікатора – одного з механізмів, які забезпечують динаміку буття його мистецтва і буття в цілому.

Реплікатор (від лат. replicatio – розгортання) можна трактувати як самовідтворювальну в деяких умовах, самодостатню, структуровану, відносно змінну інформаційну цілісність, тобто гештальт. Найпростішою логічною моделлю функціонування реплікатора може бути т.зв. імплікація – часто застосовувана людьми логічна операція: якщо ми маємо «A», то похідна від «А» – це «B». У даному випадку «А» – це якісь певні умови, а «В» – наслідки, застосовані дії, або ж нові умови, спричинені «А». Іншими словами: реплікатор – це об’єкт, який спонукає певні середовища до свого копіювання.

Бажай глибоко відчуває соціокультурну функцію реплікації усталених форм сприйняття і рецепції мистецтва. Все мистецтво засноване на “розумінні”, а не на творчості. Творчий акт – це вміння керувати своїм несвідомим, закликати його… а мистецький твір починає існувати з тієї миті, коли його вперше розуміють… Мистецтво живе розумінням і твориться розумінням… і більшість людей зазвичай бачить у світі ту красу, яка вже раніше ними пізнана через мистецтво. Мистецька форма Бажая володіє раніше наявною можливістю екзистенціального існування і реплікується в душі окремої людини знову й знову.