Народилася 1969 року в Києві. В 1987 році закінчила Республіканську художню середню школу ім. Т. Г. Шевченка, в 1994-му – Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури (майстерня проф. В. Шаталіна). Працює з живописом, графікою, скульптурою, інсталяцією. Член Національної спілки художників України з 1994 року. У 2017 році визнана одним зі ста найвпливовіших діячів культури України за версією НВ. Авторка дослідницьких текстів, поезій, есеїв та критичних статей про мистецтво та його зв'язок із філософією та політикою. Живе та працює в Києві.

Мова має політичну природу. Також, мова робить людину людиною. Чинити опір садистській навалі агресора може лише людське, яке говорить. Україна та решта світу стикнулися зі злом, яке досі не назване як годиться, а тому досі не покаране. Наслідуючи радянські технології, росія постійно ґвалтує словник. Насильницькі дії окупантів, а також, їхня мова є гранично порнографічними – її замінили пропагандистські лозунги, що легітимізують звірський геноцид українців. У радянської людини не повинно бути своїх слів. Спочатку за це карають, але далі радянська мова починає видаватися спокусливою, бо мовлення чужими словами допомагає людині заглушити голос сумління. Мовити своєю мовою є ділом художника та його сумлінням. Я роблю ці малюнки під час війни, бо не хочу бути німою. 
Влада Ралко.