«Шкільна цигейка» – серія малюнків-екскурсів усередину власної пам’яті, а саме тих її закапелків, де зберігаються спогади про перебування в початкових класах школи. Основні кольори, наявні майже в усіх малюнках – відтінки йоду та зеленки, – «обмежена палітра» перебігу дитинства радянської доби й тогочасних дитячих травм. Протягом кількох років я «занотовувала» фрагменти власного пам’ятання, що пройшло крізь м’ясорубку реального-свого та реального-чужого, уявного-свого та уявного-чужого і зрештою накопичилося завалою незручного минулого, яке ніяк не мине. Корпус малюнків став умістилищем усього, позбавленого місця в легітимній картині персонального, цензурованого сумлінням, витісненого здоровим глуздом.

Вилучені зі своїх контекстів уривки спогадів нагадують спори минулого, що якимось чином продовжують засівати майбутнє, унаслідок чого кожна картинка спрямована воднораз до колишнього та прийдешнього і співвідноситься з фактичним перебігом речей либонь як фантом, що ковзає повз логіку лінійного часу. Візуальні елементи притягаються і групуються тут радше у вигляді нонсенсу, несподіваного силуету, незнайомого звуку, на який, бува, перетворюється слово під час довгого та методичного повторення. Такий звук раптом опиняється вилученим зі змісту, йому немає місця у звичайному реченні. Зображене на малюнках «Шкільної цигейки» так само ніби випадає з цілісного терену усталеної правдивості минулого часу, допоки абсурдні уривчасті сполохи споминів не привласнюються особистим, позначаючи місце доторку інтимного та історичного.

Влада Ралко