Опис
ВЛАДА РАЛКО, «ЛЬВІВСЬКИЙ ЩОДЕННИК»
29/06 – 13/07/2022
Щербенко Арт Центр на запрошення Чеського центру у Софії презентує нову виставку у Window Gallery. Другий проєкт увібрав твори художниці Влади Ралко із нової серії «Львівський щоденник». Від початку повномасштабної війни, художниця почала працювати над новою серією, яка стала реакцією на щоденні жахи воєнних дій зафіксованих на папері.
«Мова має політичну природу. Також, мова робить людину людиною. Чинити опір садистській навалі агресора може лише людське, яке говорить. Україна та решта світу стикнулися зі злом, яке досі не назване як годиться, а тому досі не покаране. Наслідуючи радянські технології, росія постійно ґвалтує словник. Насильницькі дії окупантів, а також, їхня мова є гранично порнографічними – її замінили пропагандистські лозунги, що легітимізують звірський геноцид українців. У радянської людини не повинно бути своїх слів. Спочатку за це карають, але далі радянська мова починає видаватися спокусливою, бо мовлення чужими словами допомагає людині заглушити голос сумління. Мовити своєю мовою є ділом художника та його сумлінням. Я роблю ці малюнки під час війни, бо не хочу бути німою», – коментує художниця Влада Ралко.
Наразі триває четвертий місяць повномасштабної війни за незалежність Українського народу в якій щодня гине або отримує поранення до 1000 військових в особливо гарячих точках на сході. Новини із фронту виснажують та здаються жахливим сном, а фокус уваги перемикається на буденні справи.
«Пропоную вам погляд на жахіття війни через сторінки-малюнки «Львівського щоденника» Влади Ралко. Ви все відчуєте, і наш неосяжний біль, і нашу втрату віри в людяність, і розуміння безмірної жорстокості деспотів. Це пронизлива і щира розповідь про глибокі травми, які неможливо загоїти. Це відбитки пережитого з першого дня, як полетіли снаряди на наші міста. Це емоції, що з болем і криком вивернуто з нутра на папір. Війна росії в Україні породжує величезну кількість травм насильства і поки що не має їм кінця. Не звикайте до нашого болю. Не адаптуйтесь до новин про кількість наших смертей. Ця війна стає випробуванням на виснаження. Адже ціною життів наших найкращих воїнів та мирного населення йде боротьба за право існувати. Не відвертайтесь від усвідомлення цього, воно дає надію врятуватись», – додає кураторка проєкту Марина Щербенко.
ЗОЯ ЛАКТІОНОВА, «КУДИ ЙТИ? КУДИ ЙТИ?»
20/05 – 29/06/2022
Від самого початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, Чеський центр у Софії висловлює свою підтримку культурному середовищу та всім громадянам України. 12 травня плакат зі словами підтримки українському народові було зірвано вандалами з вікна центру, що і стало каталізатором ідеї – відкриття нової «Галереї у вікні».
Команда Чеського центру запросила до співпраці Щербенко Арт Центр для реалізації нового проєкту, який має назву «Галерея у вікні». На вікнах Чеського центру у Софії ми будемо розміщувати плакати створені разом з сучасними українськими художниками та художницями, які змінюватимуться кожні два тижні. Перший проєкт Window Gallery презентує робота “Where to go? Where to go” Зої Лактіонової, художниці із Маріуполя, фіналістки конкурсу для молодих українських художників та художниць (МУХі) 2021. Маріуполь окупований російською армією вже майже три місяці, там відбувається справжня гуманітарна катастрофа, а місто відрізано від постачання харчових продуктів, питної води та медикаментів. На найбільшому металургійному заводі в Україні – «Азовсталь» весь цей час знаходяться українські військові та мирні жителі, оточені ворогом, але не зламні. Близько 95% житлового фонду міста зруйновано та зазнало ушкоджень. Відомо вже про понад 25 000 загиблих мешканців. Битва за «Азовсталь» триває і досі.
«Порятунок наших бійців, які захищають Маріуполь, наших оборонців і міських жителів, заблокованих на території комбінату «Азовсталь» – це гостре питання останніх днів війни. Ми хочемо нагадати, як ми вміємо говорити мовою мистецтва, про жахи, які відбуваються зараз в Україні у зв’язку з вторгненням росії до нас. Воєнні злочини повинні бути розкриті, а злочинці мають бути покараними. Найважливіше завдання всіх нас – не бути байдужими й не мовчати та максимально привертати увагу до катастрофічної ситуації на захоплених російськими окупантами територіях. Адже нам просто пощастило, що ми не там. Російські окупанти не мають меж жорстокості, життя інших для них не мають цінності. Ми повинні їх зупинити» – коментує кураторка проєкту Марина Щербенко.
Родина художниці переїхала після другої світової війни у Донецьку область, саме у Маріуполь, через завод. Але війна та випари із заводу диктують інші умови реальності. «Війна в Україні почалася ще у 2014 році, коли Росія анексувала Крим і напала на Донбас. Я родом із Маріуполя, Донецької області, що знаходиться на сході України біля кордону з Росією. Коли місцевість, де жили мої батьки, була обстріляна градом, а тато був поранений, я запропонувала батькам переїхати до мене в Київ. Проте старшим людям важко змінити місце проживання, тож батьки кілька років жили під постійними обстрілами. Через постійний стрес від війни та забруднене повітря мама померла від раку. В один із візитів до Маріуполя після смерті мами я побачила, як на узбережжя викинуло сотні мертвих медуз. На запитання, чому ти не хочеш їхати, незадовго до її смерті мама відповіла: Кому ми там потрібні? Куди йти», — коментує Зоя.
В рамках Window Gallery, Щербенко Арт Центр планує презентувати проєкти таких художників як Олег Дімов, Ольга Кузюра, Альона Науменко, Марія Прошковська, Марина Талютто, Влада Ралко та багато інших.
Чеський центр у Софії є найстарішою чеською установою такого роду за кордоном, а також є однією з найстаріших іноземних культурних організацій у Болгарії. Його історія бере свій початок з 1949 року, де з самого початку він знаходиться за тією ж адресою – Раковські 100. Чеські центри є допоміжною організацією Міністерства закордонних справ Чеської Республіки. Вони є невід’ємною частиною чеської зовнішньої політики та є ключовим інструментом культурної дипломатії в рамках публічної дипломатії, місією якої є поширення та підтримка доброго імені Чеської Республіки у світі та зміцнення культурних відносин між країнами.